The Witcher

Ґеральт прокидається без пам'яті в Каер Морхен, і хтось викрадає мутагени відьмаків. далі - розслідування через болота, квартали Визими, підземелля. камерні локації, дерев'яні катсцени, старий рушій Aurora Engine - але саме ці обмеження тримають фокус на людях і дилемах, а не на відкритому світі.

для мене найсильніша гра серії. тема - пошук ідентичності після амнезії. конфлікт - моральна автономія відьмака: Ґеральт не стоїть осторонь і не приєднується до прапорів - він діє за власними критеріями. вибір між Орденом і Скоя'таел визріває з особистого досвіду, а не з тиску сценарію. фінальна сцена зі срібним мечем для Яке де Альдерта - буквальний, але промовистий вирок: ця людина перестала бути людиною, і Ґеральт судить не посаду, а вчинки.

головна перевага - автономність від книжок Сапковського. амнезія обнуляє героя для нових гравців, більшість ключових фігур нові, драма побудована всередині гри. тут ти не виконуєш роль, яку тобі дали - ти приймаєш рішення від імені людини з власним кодексом.