Deadeye Dick

Руді Вальц, дванадцять років, знаходить батьківську рушницю на горищі й стріляє навмання. куля летить через кілька кварталів і влучає у вагітну жінку, яка пилососить у сусідньому будинку. батько бере провину на себе - нарешті знаходить собі справжню роль, після того як усе життя прикидався художником. а Руді проживає наступні шістдесят років як Яблучко Дік - прізвисько стрільця, яке місто дало хлопчику, що один раз випадково вистрілив. аптекар у Мідленд-Сіті, невдалий драматург, потім Гаїті, готель "Олоффсон" - оповідає усе це з веранди, коли його рідне місто вже стерто нейтронною бомбою.

це не роман катастрофи. це роман після катастрофи - епілог довжиною у життя. Воннеґут розповідає про Голокост, батькову дружбу з молодим Гітлером у Відні, нейтронну бомбу і мигдальні тістечка тим самим рівним тоном. під фарсом і рецептом - туга, яка рідко виходить на поверхню, але визначає все. книга-сповідь людини, з якої у дванадцять років витягли здатність реагувати.