Miss Lonelyhearts

журналіст у Нью-Йорку 1930-х веде колонку порад самотнім серцям під жіночим псевдонімом. колонка - жарт для збільшення накладу, і сам він так до неї ставився, поки не побачив, що листи справжні: зґвалтовані жінки, скалічені діти, батьки без надії. він пробує відповідати - і не вміє. навколо нього - цинічний колега Шрайк, який досконало пародіює кожен можливий вихід (землю, Південні моря, мистецтво, Бога); наречена Бетті з фермою і бульйоном; подружжя Дойлів, чиє страждання його остаточно ламає. у фіналі, переживши релігійний досвід, герой біжить зцілити каліку Дойла, а той випадково стріляє у нього з газетного згортка.

перша і єдина коротка повість Натанаеля Веста (1933). сатирична за формою, елегійна за суттю. Вест пише про кризу вже не віри, а самої мови, здатної про цю кризу говорити. посеред книги, у лихоманковій галюцинації, герой збирає хрест із морського сміття - автентичний релігійний жест у тексті, який висміює всі культурні прояви релігії. саме ця сцена, яку критика зазвичай обходила як хворобливу, - серце книги.