Le Diable et le Bon Dieu

п'єса Сартра (1951) на тлі німецьких селянських повстань XVI століття. Ґьотц, воєначальник і байстрюк, спочатку чинить зло заради зла, потім вирішує творити абсолютне добро. обидві спроби закінчуються катастрофою. навколо нього - священник Генріх, що зрадив усіх своїм мовчанням; Насті, революційний лідер, який вірить у насильство як єдиний шлях; і жінки, які бачать те, чого чоловіки визнати не здатні. фінал - визнання мовчання Бога і початок "царства людини", де відповідальність повністю лежить на людині.

улюблена п'єса Сартра, і я розумію чому. вона не дає відповідей - вона систематично руйнує кожну позицію, за яку хочеться вчепитися. ні зло, ні добро, ні віра, ні невір'я не рятують. залишається тільки вибір - без гарантій, без виправдань.